Вторник, 17 сентября, 03:19
Публикации / Время, назад
«В обійми рідної землі»
24.05.12 11:38 / Время, назад   Просмотров: 16324   Автор: Администратор
рейтинг: 1.8   версия для печати послать другу

Тарас Шевченко помер 26 лютого (10 березня за новим стилем) опів на шосту ранку у приміщенні своєї рідної академії мистецтв у Петербурзі. Академія з кріпака викохала художника.

тарас Ховали поета 28 лютого (12 березня за н.ст.) на Смоленському кладовищі в місті Петербурзі. Вибирали для нього найзатишніший куточок кладовища.

Поет пролежав там 57 днів. Весною друг покійного Михайло Лазаревський почав домагатись дозволу перевезти його тіло в Україну.

26 квітня (5 травня за н.ст.) відкопали труну, поставили в другу, свинцеву, покрили червоною китайкою (за козацьким звичаєм) і на спеціальному ресорному транспорті відправили до вокзалу, а потім - залізницею до Москви. Супроводжували Тараса його друзі: художник Григорій Честахівський та Олександр Лазаревський.

Олександр весь час просив Григорія, щоб той замальовував усе, що коїлося навколо труни померлого. То були товпи народу, скорботні обличчя тих, що виходили попрощатися з великим українським поетом.

У Москві домовину встановили посеред церкви, відправили панахиду, а людський потік не припинявся.

На другий день мертвого Тараса відрядили в далеку дорогу - поштовим трактом на Київ. Додому. Добирався великий син до своєї рідної матері України 13 діб.

Відірвавшись від траурної процесії далеко наперед, Олександр Лазаревський організовував зустрічі людей із покійним і відправляв панахиди у великих містах.

Ступивши на рідну землю, Честахівський та Лазаревський стали роздавати малечі букварики, які академік Шевченко написав для українських дітей.

6 травня (за старим стилем) - 16-го за новим процесія зупинилася. Тут стали чекати дозволу губернатора увезти прах Шевченка до Києва, а тим часом у Микільській слобідці зібрався скорботний народ.

Губернатор Васильчиків дав дозвіл на ввіз труни у Київ, але разом із митрополітом вирішили поставити прах Шевченка у віддаленій від центру міста Рождественській церкві на Поштовій площі на Подолі. Мертвий Шевченко, як і живий, не переставав лякати імперську проросійську владу.

Студенти Київського університету, який тепер носить його ім'я, повезли бричку через міст, впрягшись у неї замість коней.

Благочинний і настоятель церкви одяглись в чорні ризи, відслужили коротку службу.

На порозі церкви вартувала поліція. Генерал-губернатор, якого висміяв поет у поезії «Юродивий», наказав, щоб у церкві не було ніяких промов.

Тим часом до Києва звідусюди стікались люди. У кожного на вустах була фраза: «Батько Тарас повертається в Україну».

А з Кирилівки ще затемна вирушили до Києва родичі поета. Йшли пішки, мовчазні, зажурені.

7 травня (22 травня за новим стилем) у неділю почалась панахида. Народу було стільки, як маку в маківці. Але люд розступився, коли у церкву увійшла тонка висока жінка в глибокій жалобі. В руках у неї був терновий вінок. Вона мовчки поклала його на труну і швидко вийшла. Жінку ніхто не зупинив. Коли Олександр Лазаревський отямився і побіг, щоб догнати її і узнати її ім'я. Жінка зникла швидко, як і з'явилась.

Після відспівування молодь донесла домовину до самого причалу, а там поставили її на пароплав, і поплив Тарас до місця свого вічного поселення.

Населення Канева з великою пошаною зустріло труну Шевченка. Та підняти важку труну на високу Чернечу гору було не так просто.

Як засипали могилу, пішов рясний дощ. Але родичі, друзі та шанувальники залишились на ніч біля Тараса. Коли дощ ущух, ночувальники розклали таке вогнище, що його було видно аж на Полтавщині.

Ще до сходу сонця народ Канева рушив до могили із заступами. Під керівництвом Честахівського люди носили землю. Майже на два сажені у висоту насипали могилу, обклавши навкруги камінням. Поставили дерев'яний хрест, посіяли квіти.

В 1988 році, навчаючись у Києві в Центральному інституті підвищення кваліфікації вчителів, я побувала в Каневі на могилі Тараса Шевченка. Гора дуже висока. Поки дійдеш до могили, багато чого згадаєш. І я згадала.

До 8 років Тарас жив з татом і мамою. До 10 років був напівсиротою, померла мама. З 10 до 14 років поневірявся круглий сирота по чужих людях пастушком. Шукав учителя малювання. Коли Тарасу було 14 років, пан Енгельгардт вивіз його з України і хотів зробити з кріпака власного художника.

В 25 років Шевченко став вільним студентом Академії мистецтв у Петербурзі. В 1843 році  Тарас перший раз після розлуки побував в Україні, йому було 29 років. В 31 рік, одержавши диплом художника, поселився в Україні. В 1847 році, коли Шевченку 33 роки, його відривають від України на 10 років. Заслання. Солдатчина. Тарасові 43 роки. Хоче жити в Україні - не дають. В 47 років життя поета припинилось. Всього 16 неповних років Шевченко жив на рідній землі. 31 рік - по чужинах. Але ні заслання, ні поневіряння не витруїли з його серця любові до Батьківщини, до рідного материнського українського слова.

Завершуючи цю розповідь, хочу подякувати усім тим, хто прищепив мені любов до поета і його поезії. Спасибі всім тим, хто ввів мене в поезію Кобзаря і пов'язав мою долю з його іменем.

Ніна Гейко, голова громадської організації «Просвіта» ім.Тараса Шевченка міста Стаханова

?ван Крамской, портрет Т. Г. Шевченко

 

 

Читайте также:



Комментарии:
Уважаемые посетители сайта! На протяжении длительного времени форум «Недели» был самой демократичной и открытой для дискуссий площадкой в нашем регионе. Но сегодня, когда социальное и политическое напряжение в обществе растет, а слово перестало быть просто словом, и становится пусковым механизмом для эскалации напряженности, мы вынуждены временно закрыть возможность комментирования.

Редакция «Недели» несет ответственность за весь контент сайта, и мы не хотим, чтобы неосторожные слова, сказанные на нём, стали причиной реальных конфликтов.

При этом сегодня нам как никогда важно ваше мнение обо всем происходящем. Мы предлагаем перенести споры, дискуссии, мнения в социальные сети - в наши группы ВКонтакте, Фейсбук, Одноклассники, Твиттер, где также доступны все наши новости.

Верим в скорое разрешение конфликта и желаем вам мира.



Видео
Украинский Щедрик идет по миру
     Новости









     Блоги
25 сентября 2014 года алчевский троллейбус встретил своё 60-летие. Официальных торжеств по этому по...
Патриотическое искуcство требует внимания. ...
Бойцы с полосатыми ленточками сделали то, что никогда бы не смогли даже самые лютые бандеровцы – фак...
О том , откуда берутся коллективных мифы и как работает считаное сознание ...
Немного пятничных котиков...
Удержаться не могу. Просто достали. Я ни на что не претендую. Выводы думаю, каждый сделает сам. ...
     Последние объявления
Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Курсы валют
Loading...